Еволюція гігієни порожнини рота: від зубної палички до іригатора
Деякі вчені висловлюють припущення, що чищення зубів може бути не обов'язковою процедурою. Основуються вони у своїх судженнях на прикладі тварин, які зуби не чистять, але при цьому не страждають на зубні захворювання. Більшість вчених, на доказ необхідності гігієни ротової порожнини, вказує на те, що між людиною та твариною дуже багато відмінностей у раціоні. Наприклад, той факт, що люди їду перед вживанням, готують (обробляють під високою температурою).
Ще в доісторичні часи (згідно з поширеною думкою, історія почалася з винаходом писемності в 4 тисячолітті до нашої ери) давні предки чистили свої зуби жорсткими стеблами трави. Також відомо, що в Індії, Єгипті, на Близькому та Далекому Сході близько 5 000 років тому використовували для гігієни ротової порожнини зубочистки, які виготовлялися з дерева, металу, кісток, рогів, а також голок дикобраза. Цікавий факт, що у римських патрицій було прийнято мати спеціальних рабів, які були відповідальні за чистоту зубів господаря.
Історія зубної щітки
Що стосується звичного нам пристосування у вигляді зубної щітки, вона бере свою форму у «місвака». Так протягом останнього тисячоліття називали засіб для чищення зубів на Близькому Сході. Для виготовлення мисвака використовують коріння дерева арак. З них нарізають палички, завдовжки п'ятнадцять сантиметрів, промивають, спеціальним способом обробляють і з одного кінця зчищають шкірку. Під час використання аракову деревину розжовують, що призводить до того, що через п'ять хвилин кінчик мисвака перетворюється на пензлик з м'якими і жорсткими волокнами, якими власне і чистяться зуби. Такий вид зубної щітки широко використовується у багатьох країнах світу. Більше того, стоматологи рекомендують час від часу використовувати таку альтернативну щітку, оскільки вона натуральна і містить у собі корисні речовини для зубів та ясен.
Зубна щітка практично у своєму звичайному для сучасної людини вигляді була винайдена у 1780 році. Її автором став Вільям Еддіс, який на той час перебував у в'язниці. Він використовував як ручку кістки та коров'ячий волосся. Після того, як Вільям вийшов на волю, він вирішив поділитися з людством своїм винаходом та налагодити виробництво зубних щіток.
Наступний якісний стрибок зробив Уоллес Хьюм Карозерс, завдяки якому у 1937 році в компанії DuPont почали використовувати для щетини нейлон. Цю першу модель зубної щітки з нейлоновою щетиною під час Другої світової війни безкоштовно роздавали американським солдатам, що стало чудовим маркетинговим ходом. Коли військові поверталися додому, вони приносили до своїх родин звичку регулярно та дисципліновано чистити зуби. Це дозволило зубним щіткам отримати повсюдне поширення.
Історія зубної нитки
Окрім зубної щітки, наші предки користувалися й іншими засобами гігієни порожнини рота. Одним з таких пристроїв є зубна нитка. Її офіційна історія починається з Нового Орлеана, де один стоматолог у 1815 році почав пропонувати своїм пацієнтам використовувати тонку шовкову нитку, щоб очищати міжзубні простори. Ця ідея набула поширення і в 1882 році компанія Codman & Shurtleft розпочала виробництво не воскової шовкової нитки для чищення зубів. У 1940-х роках замість нейлону почали використовувати шовк, оскільки він мав міцнішу структуру і стійкість до подрібнення. Також у 1940 році почали використовувати воскову нитку, а через 10 років – стоматологічну стрічку.
З того часу в історії розвитку зубної нитки відбулося багато змін: у матеріалах, у структурі, текстурі, що призвело до поділу ниток на губчасті та м'які нитки. Така різноманітність вибору дозволяє цьому пристосуванню стати одним із ключових засобів догляду за здоров'ям ротової порожнини.
І так було до появи іригатора.
Історія іригатора
Згодом було встановлено, що, незважаючи на очевидну користь при використанні зубної нитки (флосса), вона є причиною регулярних мікротравм ясен, що призводить з часом до оголення шийки зуба та підвищення чутливості. Саме тому такою важливою подією став винахід іригатора, який виконує ту ж функцію, що і зубна нитка, але більш ефективно і без механічних пошкоджень.
Своєю появою іригатор завдячує американському інженеру та дантисту, які проводили експерименти із системою оральної іригації. І результатом цих експериментів у 1958 році стала перша модель іригатора – пристрій, який під тиском струменя води здійснює чищення зубів, міжзубних проміжків та масаж ясен.
Патент на винахід було отримано 1962 року. Спочатку виробництвом приладу винахідники займалися вдома, а продаж здійснювався лише серед своїх пацієнтів. Так тривало доти, поки один, ну дуже задоволений використанням іригатора, пацієнт не вклав у виробництво іригатора 50 000 доларів, щоб прилад був виведений на ринок і став доступним для кожного. Назва першого приладу було "Восьминіг" і він викликав у стоматологічній індустрії справжній фурор. Вже за п'ять років іригатори почали продаватися в кожній аптеці або в магазинах побутової техніки.
Найефективніший засіб гігієни - іригатор
З того часу було проведено безліч клінічних випробувань іригатора, які доводили ефективність його використання та факт, що даний засіб гігієни є більш ефективними та безпечними ніж зубні флоси.
Струмінь води іригатора максимально дбайливо вимиває залишки їжі з міжзубних просторів, зовсім не травмуючи при цьому ясна. Більш того, існує унікальна гідроінтерентальна насадка від виробника іригаторів Pecham, яка поєднує, як і йоржи різних розмірів (тобто здійснює механічне очищення), так і очищення за допомогою спрямованого струменя води.
